НЕСМЕ́РТНИЙ, а, е, поет.

1. Який завжди живе, не вмирає.

2. Який назавжди зберігається у пам’яті; безсмертний, невмирущий. [Антей:] Іди, служи своєму меценату, забудь краси великі заповіти, забудь несмертний образ Прометея (Л. Укр., III, 1952, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.