НЕ́СМАК, у, ч. Відсутність або недостача доброго смаку. Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., І, 1958, 483); Працівники музичного мистецтва повинні оголосити рішучу боротьбу несмаку, у чому б він не виявлявся (Мист., 2, 1962, 3); // Неприємне, недобре враження, яке з’являється внаслідок чого-небудь. Мені було досадно і на себе, і на Аллу Михайлівну; ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак (Л. Укр., III, 1952, 621).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.