НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неслухня́ний. Розсердивсь і Михайло на неслухняність Оленчину (Тесл., Вибр., 1950, 120); Педагоги часто заздрили математикові, який ніколи не скаржився на недисциплінованість і неслухняність класу (Коп., Тв., 1955, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 384.