НЕСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. несла́влять; недок., перех. Поширювати погані думки про кого-, що-небудь; ганьбити. В сусіда жінка язиката Мене неславить! (Фр., XI, 1952, 97); — Ой, що це ви, люди добрі, — забідкалася Уляна. — Хіба так можна нашу хату неславити? (Кучер, Трудна любов, 1960, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 384.