НЕСКІНЧЕ́ННО. Присл. до нескінче́нний. Вона думала багато, довго, нескінченно, то поринаючи в минуле, то забігаючи далеко вперед (Рибак, Зброя.., 1943, 40); Нескінченно багатий і неосяжний світ, що оточує нас (Наука.., 8, 1963, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 383.