НЕСКЛА́ДНО¹. Присл. до нескла́дний. Нескладно говорив Андрій, хвилювався (Вас., II, 1959, 103); Вузькі плечі, довга шия.. робили його нескладно довгим, а запалі груди — сутулим (Кол., Терен., 1959, 33).

НЕСКЛА́ДНО². Присл. до нескладни́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 383.

Нескладно нар. Нескладно. А бреше так нескладно.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 558.