НЕСКА́ЗАНИЙ, а, е. Не виявлений певним чином, не виражений словами; невисловлений. Жорстка складка лягла і застигла у нього між носом та бородою, і щось несказане сховалось в ній (Коцюб., II, 1955, 274); Дуби, дуби! Хоч ви душі промовте, Одмовте за несказаний порив! (Рильський, І, 1960, 194); Стільки ще пісень, ще стільки слів несказаних у серці (Сос., Поезії, 1950, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 383.