НЕСАМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Стан за знач. несамови́тий 1. Евеліна в нестямі, охоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Рибак, Помилка.., 1956, 261); Килигей накинувся на них розлючений до несамовитості (Гончар, Таврія.., 1957, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 381.