НЕРІ́ДКО. Присл. до нерідки́й. Хоча старшина нерідко й картав Хому за його "язичництво", проте й симпатизував подолякові (Гончар, III, 1959, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 376.