НЕРУ́ШНО, рідко. Присл. до неру́шний. Спить [хлоп’я] нерушно; тільки трішки Видно іноді усмішки На коралових губах (Щог., Поезії, 1958, 191); Вона стояла перед ними нерушно. Тільки — груди їй високо здіймалися (Мик., II, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 381.