НЕРУШИ́МИЙ, а, е.

1. Який не може бути порушеним, перерваним ким-, чим-небудь; непорушний. Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди ..давали людям своїм князі Русі (Скл., Святослав, 1959, 264); Нерушима дружба народів СРСР — одна з найважливіших основ багатонаціональної Радянської соціалістичної держави (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 4); Слово шахтаря нерушиме (Рад. Укр., 2. VIII 1951, 1); // Якого не повинні зачіпати, до якого не повинні доторкатися. Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме. А що надбав [Підпара], то його праця, і всяким неробам зась (Коцюб., II, 1955, 53).

2. Те саме, що нерухо́мий¹1. Їх розмову підслухали зелені верби, нерушимі скелі, ясний місяць та соловейки (Н.-Лев., І, 1956, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 381.