НЕРУХО́МІТИ, іє, недок. Ставати, робитися нерухомим (див. нерухо́мий1). Тіло нерухоміє, пульсу майже немає, серце скорочується надзвичайно рідко (Наука.., 8, 1966, 45); У хвилину збудження її тріпотливі вії знімаються раптом угору, блискучі очі нерухоміють (Галан, І, 1960, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 380.