НЕРОЗУ́МНО. Присл. до нерозу́мний. Шосе (тільки слава, що шосе), проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (Коцюб., III, 1956, 145); Єгор глянув на Мічуріна і з виразу його обличчя збагнув раптом, що говорить невірно, нерозумно (Довж., І, 1958, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 380.