НЕРОЗТОРО́ПНИЙ, а, е. Не здатний швидко зрозуміти, догадатися про що-небудь; некмітливий, нетямущий. [Шумейко:] Ну, коли вже ти така нерозторопна, то скажу: я зустрів тут на сходах Любу (Мик., І, 1957, 491).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 379.