НЕРОЗТА́ЛИЙ, а, е. Який ще не розтанув, не перетворився в воду. Дітвора.. бігала боса по нерозталому снігу, не слухаючи звичних материнських погроз (Довж., І, 1958, 173); Де-не-де сіріли кучугури нерозталого снігу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 379.