НЕРОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до нерозсу́дливий. Я поступила нерозсудливо, відкидаючи цю пропозицію безоглядно (Фр., VI, 1951, 258); // у знач. присудк. сл. Нема чого говорити, як це нерозсудливо — пливти до пароплава, щоб тільки погойдатися на хвилях (Донч., VI, 1957, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 379.