НЕРОЗКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Який залишається невідомим, невиявленим. Не відриває [М. Фрунзе] погляду від просторів Гнилого моря, в яких зараз є щось тривожне. Безкрає поле нерозгаданих згадок і нерозкритих таємниць (Гончар, II, 1959, 410).

2. Те саме, що нерозпеча́таний. [Ромодан:] Ти повертала мені нерозкриті листи (Корн., II, 1955, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 378.