НЕРОЗКВІ́ТЛИЙ, а, е. Те саме, що нерозцві́лий. В ще нерозквітлу середину рослини [соняшника] забрався джміль і спав (Стельмах, І, 1962, 172); Ось дівчина іде, мов квітка нерозквітла, Що впала із куща на шлях (Літ. газ., 6. І 1955, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 378.