НЕРОЗВА́ЖНО. Присл. до нерозва́жний 1, 3. Схилила [Галя] на руку голову та нерозважно плакала… (Мирний, І, 1949, 341); Юхим роздивлявся, що він нерозважно ліг під кущем просто на гадюче гніздо (Ле, Ю. Кудря, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 377.

Нерозважно нар.

1) Безутѣшно. Нерозважно плакала. Мир. ХРВ. 317.

2) Неразсудительно, легкомысленно.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 557.