НЕРОЗВА́ЖЛИВО. Присл. до нерозва́жливий 2. Юрко подумав, що дівчина робить нерозважливо, співаючи в такий час (Коз., Вибр., 1947, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 377.