НЕРОЗВ’Я́ЗАНИЙ, а, е.

1. Якого не розв’язали. Нерозв’язаний вузол.

2. перен. Який не дістав вирішення, розв’язання і т. ін. Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (Фр., IV, 1950, 349); Трудящі пам’ятають заповіт В. І. Леніна про те, що найкращий спосіб відзначити роковини Великого Жовтня — це зосередити увагу на нерозв’язаних завданнях (Ком. Укр., 10, 1964, 12); Микола Калач пішов на своє ліжко й залишив розгубленого Семена з нерозв’язаним питанням: "хто"? (Сміл., Зустрічі, 1936, 16); // у знач. ім. нерозв’я́зане, ного, с. Те, чого не вирішили, не розв’язали. Відомо, що фізіотерапія — порівняно молода галузь медицини. Тут ще немало нерозв’язаного, неясного, навіть спірного (Наука.., 1, 1957, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 377.