НЕРОЗБІРНИ́Й, а́, е́. Якого не можна розібрати на частини. Мають [теплиці] дерев’яну розбірну або залізобетонну нерозбірну покрівлю (Овоч. закр. і відкр. грунту,1957,105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 377.