НЕРОДЮ́ЧИЙ, а, е. На якому рослини дають поганий урожай. Гній потрібний для вигнойки полів, без котрої тутешня убога неродюча земля нічого не родила б (Н.-Лев., II, 1956, 401); Неродючі раніше землі дають тепер високі врожаї (Хлібороб Укр., 6, 1965, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 377.

Неродючий, а, е. Безплодный, не родящій. Тепер поля неродючії. Грин. III. 434.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 557.