НЕРВУ́ЮЧИЙ, а, е. Який нервує, роздратовує; надто різкий. Робітники гуртом ухопилися за трос, і він, розмотуючись, шкварчав нервуючим скрипом (Ле, Міжгір’я, 1953, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 375.