НЕПІЗНА́ННИЙ, а, е. Якого не можна пізнати, недоступний для пізнання. Нема речей непізнанних, а є лише досі ще непізнані (Рильський, Веч. розмови, 1962, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 355.