НЕПІДСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що непоси́льний. Швидко спустився [Карпо] до малого, що тихо кректав, вовтузячись із непідсильним йому камінням (Ле, Хмельницький, І, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 355.