НЕПІДЛЕ́ГЛИЙ, а, е. Який не залежить від кого-, чого-небудь, не підпорядковується комусь, чомусь. Він не мав ще ніякої посади, та дуже й не дбав про неї, бо йому кращою здавалася непідлегла адвокатура (Гр., II, 1963, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 354.

Непідлеглий, а, е. Независимый. Непідлегла воля духа. К. ХII. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 554.