НЕПРОТИ́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.: Непроти́влення злу [наси́льством] — релігійно-філософське вчення Л. Толстого про подолання зла шляхом покори, примирення з ним. Вчення Толстого про непротивлення злу насильством він [І. Франко] розглядає як усунення від усякої активної політичної боротьби (Рад. літ-во, 3, 1957, 48); В. І. Ленін вказував на класову обмеженість Толстого і викривав проповідь непротивлення злу насильством, яку вів Толстой (Іст. УРСР, І, 1953, 544).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.