НЕПРОСТИ́МО. Присл. до непрости́мий. [Аврелія:] Я б давно пішла до неї жити, якби я не була так непростимо, ганебно боязка!.. (Л. Укр., III, 1952, 275); Аж тепер розуміє [Дарка], як непростимо провинилася Ориська (Вільде, Б’є восьма, 1945, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.