НЕПРО́СТИ́Й, непро́ста́, непро́сте́. Не такий, як інші, який виділяється серед інших. — Слухай, — каже довгохвоста, — Загадка моя непроста, Розгадай і не хитри (Гл., Вибр., 1951, 229); Осторонь ніхто не поміча дивного, непростого, рухливого куща (Забіла, У.. світ, 1960, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.