НЕПРОСИПУ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що непробу́дний. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка (Гл., Вибр., 1951, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.