НЕПРОНИ́КНО. Присл. до непроникни́й. — Вдумайтесь, Степане Васильовичу! — Вдумуюсь, — охопив учитель голову обома руками і непроникно почав дивитися на Гурія (Стельмах, І, 1962, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.