НЕПРОБУ́ДНО. Присл. до непробу́дний 1. Він заснув міцно та непробудно (Тют., Вир, 1964, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 371.