НЕПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж., розм. Жін. до непри́ятель 1. З готовністю й щирістю обібрала [Маня] службу сестри милосердя коло хорої неприятельки, будучи сама ушкоджена! (Коб., III, 1956, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 370.