НЕПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е. Який не бере участі у чомусь, не має ніякого відношення до чого-небудь. [Семпроній:] Значить, він до вбивства непричетний (Л. Укр., II, 1951, 468); Люди, непричетні до науки, виявляли до неї все зростаючий інтерес (Рибак, Час.., 1960, 698).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 370.

Непричетний, а, е. Непричастный. Вони сами крали, а возили сюди непричетні. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 556.