НЕПРИХО́ВАНИЙ, а, е. Який проявляється цілком відкрито. Уляна дивилася на комісара Шредера з неприхованим презирством (Довж., І, 1958, 292); В голосі дівчинки бринів неприхований страх (Донч., III, 1956, 31); Люди, які сиділи круг столу, з неприхованою цікавістю оглядали нас (Жур., Вечір.., 1958, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 370.