НЕПРИТОРЕ́ННИЙ, а, е, розм. Який відзначається великою мірою негативної ознаки; несосвітенний; // Уживається як лайливе слово. [Софія:] Докажу я, на всіх докажу, не виховаєтесь!.. [Репиха:] Навіжена, неприторенна!.. (Кроп., III, 1959, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 370.