НЕПРИСТО́ЙНИЙ, а, е. Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм. На адресу Франки Юрко почав кидати непристойні дотепи (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84); // у знач. ім. непристо́йне, ного, с. Все, що виходить за межі правил пристойності. [Річард:] Твою дочку я щиро поважаю, їй зроду слова не сказав пустого, бо сам би се вважав за непристойне (Л. Укр., III, 1952, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 369.

Непристойний, а, е. Неприличный. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 556.