НЕПРИМІ́ТНО. Присл. до непримі́тний 1. Легка тінь непримітно упала на долівку (Мирний, І, 1954, 320); Непримітно підходить слуга (Л. Укр., II, 1951, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 368.