НЕПРИМХЛИ́ВИЙ, а, е. Який задовольняється лише необхідним, малим; дуже скромний у своїх вимогах; невибагливий. Слухняна [Ольга] завжди, непримхлива, Весела завжди, як весна (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 368.