НЕПРИМИРИ́МО. Присл. до непримири́мий. Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними [ворогами] непримиримо, на смерть (Гончар, II, 1959, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 368.