НЕПРИКА́ЯНІСТЬ, ності, ж., розм. Стан за знач. неприка́яний. В ті ночі своєї самотності та неприкаяності заходила вона по слідах свого кохання на вулицю Вільної Академії (Гончар, Людина.., 1960, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 368.