НЕПРИЙНЯТНИ́Й, а́, е́. Якого не можна прийняти, з яким не можна погодитися. — Я хотів запропонувати пану вихід, який ще тиждень тому був би для пана неприйнятний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 33); Він [доктор] почав доводити Філіппе, що його план загального наступу неприйнятний (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 144); // у знач. ім. неприйнятне́, но́го, с. Те, чого не можна прийняти, з чим не можна погодитися. Як дочка, допоможи йому, борись за свого батька, ..багато є в ньому неприйнятного для тебе (Гончар, Тронка, 1963, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 367.