НЕПРАКТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. непракти́чний. — Я знаю їх [панів] слабі сторони, їх привички, їх непрактичність, непорадність (Фр., VII, 1951, 231); — Які ще в тебе розрахунки?! — не без іронії запитала дівчина, знаючи разючу Серьожчину непрактичність (Гончар, IV, 1960, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 366.