НЕПРА́ВИЛЬНИЙ, а, е.

1. Який не відповідає певним нормам, правилам, вимогам. Перед виконанням вправ треба продемонструвати учням.. приклади правильного і неправильного вимірювання (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 87); Неправильний обробіток землі; // Який не задовольняє вимог пропорції, симетрії і т. ін. На його долонях лежали невеличкі зеленувато-сірі камінці неправильної форми (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 190).

∆ Непра́вильний дріб — арифметичний дріб, у якого чисельник більший від знаменника або дорівнює йому.

2. Який не відповідає істині, тому, що є в дійсності; помилковий, хибний. Збоку, правда, здавалося, що він надто млявий і спокійний, ..та на цьому й кінчалося неправильне уявлення (Ю. Янов., II, 1954, 135); // Не такий, як треба; який не приводить до бажаних наслідків. Я дивуюсь, яким неправильним, покрученим і неощадливим був мій життєвий шлях (Довж., І, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 366.