НЕПО́ЄНИЙ, а, е. Якого не поїли, який не напився води (про тварин). Натужно ревуть непоєні воли, розморено плентаючись понад залізницею в хвості колони (Гончар, II, 1959, 110); — Правильно Крили в районі, Що в мене бувають непоєні коні!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 359.