НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що непоясни́мий. Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (Наука.., 10, 1965, 16); // у знач. ім. непоясне́нне, ного, с. Те, чого не можна пояснити, що не піддається поясненню. Вона [література] пояснює непоясненне і плекає закономірне (Літ. Укр., 21.XI 1962, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 365.