НЕПОШТИ́ВІСТЬ, вості, ж., розм. Властивість за знач. непошти́вий. Парубок і не розуміє, як він своєю жадобою і непоштивістю надокучив старому, який уже потягнувся душею до спокою літніх людей (Стельмах, II, 1962, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 698.