НЕПОШТИ́ВО, розм. Присл. до непошти́вий. Степанко надовго запам’ятав той випадок, коли він весною, розшукуючи Чумака, звернувся до Ласія. А той йому відповів тоді непоштиво (Збан., Переджнив’я, 1960, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 698.