НЕПОХИ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непохи́тний. Керівництво Комуністичної партії — вирішальна умова міцності й непохитності радянського ладу (П’ятдесят років КПРС, 1953, 27); Чи оці сльози, чи вперта Прохорова непохитність вкрай розлютили Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 166); Голови у всіх [більшовиків] гордо піднесені, і в очах вираз непохитності (Бурл., М. Гонта, 1959, 201); Онохрій Литка повернувся з міста налитий живним соком непохитності Голубенкової директиви (Епік, Тв., 1958, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 364.